Благодарю Тебя, Бог, мой,
За то, что Ты всегда со мной.
От дня зачатья и доныне.
В какой бы ни был я долине,
Ты – Путь и Свет моей ноге!
Спасибо, Господи, Тебе,
За то, что дал мне осознать,
Что должен я других прощать,
Как Ты простил меня однажды.
И Ты не делал это дважды…
Один лишь раз и навсегда,
Когда гневливая толпа
Тебя распяла на кресте.
Грехи, что будут и на мне,
К кресту позора Ты прибил
И все по милости простил:
Что были, есть, и даже те,
Что могут быть в моей судьбе….
Я отрекаюсь от грехов,
И от различных горьких слов,
Когда корил себя рыдая.
Корил, на Ветхий уповая,
Во тьме не видя Свет зари.
Корил, не ведая любви
И в благодать Твою не веря!
Корил, поддавшись власти зверя,
Отвергнув радость всепрощенья!
Дай силу мне пресечь сомненья!
Дай силу мне идти с Тобой
Прощенья радостной стезёй,
Не надмеваясь, не коря,
Направив взор свой на Тебя!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
