Крик разорвет ночную тишину и судорожно фонари заблещут светом
И красный кот продолжит путь, который предвещает лето
Мы шли нехоженой дрогой, что от печали нас уводит
А по краям живые клены над нами ветви свои сводят
Мы шли, со временем сливаясь, откинув бремя прежней жизни
И мы хотели и старались забыть все то, что было прежде
Где нас носило, где мы жили, в каких мы верили богов
И рабством мира наслаждались и лязганьем своих оков
И с нарастающею силой давило нас к сырой земле
Нас смерть о жизни не спросила, мы были все в ее огне
Мы рыли землю из под ног и кровь сочилась из мозолей
И сбросить не могли оков, держащих нас по нашей воле
Но мы свободны, мы идем навстречу праведному раю
И о свободе мы поем и не боимся бездны края
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
