Дивлюсь я на небо
І бачу красу неосяжну:
Хмарини пливуть,
Наче лебеді білі в воді,
І місяць виходить з-за хмари
Так гордо й поважно
Ті лебеді білі стають золотими тоді.
А місячне сяйво таке,
Що не можна дивитись
І диву даєшся красі,
Що Господь сотворив.
Ні в чому Творець наш
Не міг помилитись,
Коли Він весь світ прекрасний творив.
Хмарини поважно проплили,
І синєє небо
За мить знов стає голубе.
Подекуди зірки,
Наначе моргають до тебе
І манять увись,
Манять в рідну країну тебе.
О, Боже, мій милий,
Ну як же Ти дивно й прекрасно
Руками Своїми
І землю і небо створив.
Як місяць зайде,
Встане сонечко тепле і ясне
Й зігріє усіх
Ніжним світлим промінням з гори.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Сорняки на грядке - 5 - Сергей Сгибнев Возможно тем, кто начнет читать мою переписку с последней части не всё, а скорее – всё покажется непонятным…. Не посчитайте за труд, начните с начала, с первой части.
Впрочем, вам решать.
Описываемые события – реальность нашей жизни. Это реальные отношения и реальные ситуации. Может быть кому-то окажутся полезными, в чем-то подскажут верные шаги, помогут принять верные решения.
В любом случае, буду признателен за отзывы и пожелания.
Мир дому вашему!
